Якось, розмовляючи з мамою, я захоплено розповідала їй, як я люблю весну! На мій подив, мама сумно відповіла: «А я не люблю. Мені весна завжди приносила якісь розчарування - особливо в коханні...» І мама розповіла мені кілька історій розставання зі своєї молодості. І справді, якось усе сумно було... А тепер я думаю, що все це було недарма - вона проживала звільнення від чогось складного та нежиттєздатного й отримувала шанс зустріти Свою Мрію. Будь-які стосунки даються нам як Урок Життя - засвоїш його, перейдеш на інший рівень, не засвоїш - потрапиш у замкнене коло, і в ньому урок повторюватиметься доти, доки ти не «прокинешся», не «протреш очі», не «витягнеш банани з вух» - назви це як хочеш.
Я досі не можу чітко сформулювати, як саме засвоюється урок життя. Але, мабуть, це особистий шлях кожного, тому універсальну формулу вивести неможливо. У моєму житті був момент осяяння - усвідомлення стану спокою і водночас глибини й повноти почуттів. Я зрозуміла, що всі ці «бурі в склянці води», «комедії», «трагедії», «розставання-примирення», «циркові й акробатичні трюки» в стосунках - це спроба створити видимість стосунків там, де їх немає. Хоча ні, я помиляюся, стосунки таки є, але називаються вони інакше. Усі мріють про кохання! Мрій! Не погоджуйся на міраж! Ти гідна/ий щастя!
У листопаді минулого року мені у Facebook трапився допис, який дуже перегукується з моїми думками й відчуттями. Я тоді поділилася ним зі своїми друзями, а от сьогодні знову його знайшла й вирішила процитувати на своєму сайті. Наводжу текст повністю, з усіма «авторськими висловами» - подекуди вони доволі відверті й грубуваті, але дуже правдиво передають думку й описують реалії складних стосунків. Автор листа невідомий, і адресований лист молодим дівчатам, але, на мою думку, він - для всіх: і для хлопців, і для дівчат, для чоловіків і для жінок, для всіх, хто стикається зі складними стосунками, які «виносять мозок на раз-два».
«Стосунки, які мають шанс бути довготривалими, за визначенням не повинні бути складними.
Ну скільки часу людина здатна виносити мозок собі й іншим у режимі нон-стоп? Ну півроку, рік, в особливо занедбаних випадках - пару років. А потім вона остаточно дістає всіх, і публіка в скорботному мовчанні покидає глядацький зал, залишаючи героя на самоті пітніти на сцені під жаром софітів.
Так звані складні стосунки, всі ці прийшов-пішов і багатогодинні розмови про високе - це, пардон, від надлишку вільного часу. Це НЕправильні стосунки. Серйозно. Банальний приклад - мрія про машину. Ви зациклили свою мрію на бентлі, переконуєте себе й інших, що бентлі - єдине, що вам пасує, ви продзьобаєте череп усім своїм рідним і друзям, ви робитимете скорботне обличчя й заламуватимете руки, ви зіпсуєте собі життя, ви зробите зі страждання фетиш, але ви жодного разу не замислитеся, що все, що вам потрібно, - це міцна, надійна робоча конячка зі справним кондиціонером, чистим салоном і правильно підібраною гумою, яка довезе вас із пункту А в пункт Б.
Стосунки мають бути простими, як двері. Неважливо, чи він геніальний фізик, чи простий Вася-фрезерувальник, неважливо, яка в нього освіта, скількома мовами він розмовляє, скільки в нього було баб і чи добрі він пише вірші, важливо лише те, наскільки вам із ним комфортно. Якщо він доводить вас до депресії, якщо вам із ним не менш погано, ніж без нього, якщо ви знаєте, що вам із ним нічого не світить, якщо він виносить вам мозок замість того, щоб пестити ваше тіло, якщо він любить усі ці фразочки „я не готовий“, чи „нам треба почекати“, чи „мені треба подумати“, чи „це так складно“, посилайте його куди подалі. Чи справді ви його кохали, чи це була лише примха, - ви зрозумієте тільки набагато пізніше, тож ви анічогісінько не втрачаєте.
Кохання - це взагалі стан, який не піддається визначенню, за кохання часто помилково сприймають хіть, повагу, звичку, заздрість, бажання поквитатися і ще багато чого. Від „складних“ стосунків ви не виграєте нічого, крім головного болю. Якщо він вам потрібен, цей головний біль, якщо ви жити без нього не можете, знайдіть у собі сміливість зізнатися, що вам потрібен не цей конкретний чоловік, а той головний біль, який ви з ним отримуєте. І навчіться добувати головний біль із продуктивніших стосунків: просто попередьте п-р-а-в-и-л-ь-н-о-г-о чоловіка, що щосереди й щосуботи ви - справжнісінька стерва, хай він заздалегідь підготується.
Ще раз і ще раз: стосунки мають бути простими. Вам же з цією людиною дітей народжувати, господарство вести, плани будувати, ходити в гості, спілкуватися з ріднею і взагалі жити щонайпримітивнішим обивательським життям. І якщо ви думаєте, що мине вас чаша ця, - ви дуууууже сильно помиляєтеся.
Воно ж як буває? Спочатку нам потрібен високийстрункийвродливийрозумнийбагатийперспективнийсексуальнийромантичнийсучийсин, і тільки набагато пізніше ми розуміємо - ми ВСІ розуміємо, - що нам потрібна просто людина, на яку можна покластися, яка буде поруч не тоді, чорт забирай, коли в неї в голові правильно перемкнуло. А завжди. Завжди, розумієте? Тому надійність - вкрай важлива якість.
Йому допомагати вам у НАЙскладніші моменти життя, коли ну повний провал і крок праворуч, крок ліворуч - гаплик. Тому відповідальність - теж вкрай важлива якість.
Вам захочеться ділитися з ним радістю й смутком, перемогами й поразками, мріями й побоюваннями, тому уміння співпереживати - це взагалі капець як важливо.
Ви вивчите його вздовж і впоперек, ви розумітимете одне одного з півслова, ви зрештою притретеся одне до одного, як шестерінки, відточені на супермегаекстраверстаті, ви й далі сваритиметеся й миритиметеся, бо він - усе-таки не ви, це інша людина, хоч він і відточився під вас так само, як і ви під нього, тому терпимість - без неї ну просто ніяк.
І ви постійно поступатиметеся одне одному частиною себе, частинку за частинкою відгризаючи свої холостяцькі звички, - це модне нині слово компроміс, тож гнучкість - це теж дуже, дуже важливо.
І ви ухвалюватимете важливі рішення, разом і окремо, рішення, які цілком здатні змінити ваш теперішній уклад життя, тож без довіри - ну просто ніяк узагалі.
А якщо ви думаєте, що разом зі штампом у паспорті або, не доведи Господи, тішите себе ілюзією, що з появою дитини у вашій сім’ї раптом усі ці якості з’являться у вашого супутника або він нарешті покаже вам, що насправді він кращий, - ох як глибоко ви помиляєтеся! Якщо вже під час знайомства-спілкування-залицянь чи на початку спільного життя в стосунках починаються складнощі, то з часом ці складнощі розростаються, як снігова куля, як лавина, як ураган руйнують вас і ваше життя. Якщо відчули, що складно, - СТОП, зупиніться! Замисліться! Ось він - ваш Урок Життя! Чого він вас учить?
Замисліться: от коли вам було двадцять - ви ж ні про що таке не думали, правда? Вам хотілося, щоб він із шиком підкотив до вас на супертачці, подарував квіти й отак гарно поцілував просто в губи. І щоб ви милувалися його неймовірно прекрасними очима і взагалі були як на картинці. Так от, насправді все це ні разу не важливо. Плювати, вродливий він чи ні, високий чи низький, стрункий чи пухкий, балакун чи заїка, все, що вам від нього потрібно, - це усвідомлення, що ось із цією людиною - хоч у вогонь, хоч у воду, хоч у мідні труби, і що коли він поруч - вам дуже добре. І що БЕЗ нього вам куууууди гірше, ніж З ним.
І я вас запевняю - коли ви озирнетеся назад років через двадцять, коли й далі розчулюватиметеся, міряючи йому температуру й допомагаючи писати заповіт, хоча він лише раз чхнув, і коли ви нарешті перестанете вести задушевні розмови „а куди ми рухаємося“, бо ви ВЖЕ прийшли туди, куди вам потрібно, - ось це і є кохання. Кохання - його заздалегідь не прорахуєш. Ніколи.А всі ці „складні“ стосунки - ну блін, ну якщо в житті більше нема чим зайнятися, окрім страждань і переживань, то підіть на курси макраме, чи що. Або сиротам допоможіть. Дайте спокій своєму бідолашному мозкові, займіть його чимось продуктивнішим і кориснішим.»
Автор невідомий

Коментарі