
Коли ми починаємо активно діяти, то стикаємося з різними ситуаціями. Деякі з них звичайні, робочі, інші несподівано надихають, але є й дуже складні, скрутні й, здається, безвихідні, стресові. Утім, так їх можна назвати лише умовно, бо ступінь складності залежить від нашої оцінки. Ще давньогрецький філософ Епіктет сказав: «Речі не бувають добрими чи поганими, такими їх робить наше сприйняття».
Те, як ми оцінюємо ситуацію, впливає на те, що ми з нею робитимемо. Якщо ви скажете собі, що ситуація безвихідна, то чи станете ви щось робити? Ні, опустите руки. А скажете собі, що рішення є, і ви почнете його шукати й знайдете вихід, а це чимало важить!
І зрештою, саме в складних ситуаціях ми найкраще чогось навчаємося. Але ми звикли ставитися до таких ситуацій стереотипно-негативно, як до стресових і небажаних. Хочеться, щоб усе було «в шоколаді», але шоколадно-мармеладні події радше розслабляють і часом навіть розхолоджують нас, заколисують і затягують у зону комфорту…
Змінити реакцію - змінити результат
Як змінити своє ставлення до таких життєвих уроків і як керувати стресом, якщо вже він стався? Адже стрес – це лише реакція НАПРУЖЕННЯ організму у відповідь на будь-яку вимогу середовища, на щось таке, що передбачає зміни (психоемоційні чинники - удача/невдача, образа; інформація - її надлишок чи нестача; і навіть природні чинники - спека, холод, задуха тощо). Але тієї миті, коли ми «в ситуації», здається, що це вже все, катастрофа! У народі кажуть «у страху очі великі», а я сказала б, що й у стресу вони не менші. Та «не такий страшний вовк, як його малюють», згодні?
Як же допомогти своєму організму не напружуватися й не блокувати здатність діяти коректно, правильно добирати спосіб реагування на ситуацію? Найцікавіше, що коли ми розповідаємо комусь про свою складну ситуацію, то часто можемо почути у відповідь: «Ну й нічого страшного!» Ми навіть можемо образитися на таку відповідь, мовляв, співрозмовник нас не розуміє. Просто він дивиться на цю ситуацію своїми очима, і вона справді не здається йому такою вже «страшною».
Вправа для приборкання стресової реакції
А ще є чудова вправа «Якщо подивитися на це очима…», яка допомагає зняти напруження.
Отже, у вас є проблема, яка забирає всі ваші думки й енергію. Відкладіть убік власну оцінку того, що відбувається, і подивіться на проблему очима:
5-річної дитини
Інопланетянина
Божевільного
100-річної бабусі/дідуся
Уявіть себе в кожній із цих ролей. Що б ви сказали собі, заклопотаному, з цих різних позицій? Ну й що ви тепер скажете про свою проблему? Змістилися акценти? Ви змінили кут зору на цю ситуацію, і що ще тепер можете про неї сказати?
Ще одне чудове джерело, що допомагає запобігти напруженню, а якщо не вдалося, то заспокоїти душу й надихнутися, усвідомити емоції, прийняти ситуацію й відновити своє вміння отримувати з неї користь, – мудрість віків - притчі. У роботі зі своїми клієнтами я використовую притчі й бачу, як сила тисячолітньої мудрості людства здатна додати їм сил, підтримати, просунути на шляху до успіху.
А які прийоми допомагають особисто вам знімати стрес? Запишіть їх списком і доповнюйте, коли дізнаєтеся для себе щось новеньке.
І ніхто не казав вам, що труднощі, випробування, перешкоди скасовуються! Вони були, є й будуть. Вони постійно перевірятимуть вас на справжність – чи справді вам це потрібно, чи справді це ваше бажання, чи насправді ви готові цим займатися? Використовуйте ці перевірки як докази того, що вам треба йти далі.
Притча для натхнення
І наостанок розповім притчу про віслючка «Обтрусися й підіймайся нагору».

Одного разу фермерів віслюк провалився в колодязь. Він страшенно закричав, кличучи на допомогу. Прибіг фермер і сплеснув руками: «Як же його звідти витягти?» Тоді господар віслючка поміркував так:
- Віслюк мій - старий. Йому вже недовго лишилося. Я однаково збирався придбати нового, молодого віслюка. А колодязь однаково майже висох. Я давно збирався його засипати й викопати новий колодязь деінде. То чому б не зробити це зараз? Заразом і віслючка закопаю, щоб не було чути запаху розкладу.
Він покликав усіх своїх сусідів допомогти йому засипати колодязь. Усі дружно взялися за лопати й почали кидати землю в колодязь. Віслюк одразу ж зрозумів, до чого все йде, і почав страшенно верещати. І раптом, на загальний подив, він затих. Коли в колодязь полетіло ще кілька лопат землі, фермер вирішив подивитися, що там унизу.
Він був вражений тим, що там побачив. Кожну грудку землі, що падала йому на спину, віслючок струшував і втоптував ногами. Дуже скоро, на загальне здивування, віслючок з’явився нагорі - і вистрибнув із колодязя!
Віслючкові вдалося використати складні обставини собі на користь! А ви вірите, що й вам під силу бути не гіршими за віслючка?
«Кожен має знайти свій шлях до внутрішнього спокою...», - сказав Майстер Шифу з м/ф «Кунг-фу Панда 2». Бажаю вам успішних пошуків і віри в себе!

Коментарі