
Ви думаєте, що гремлін* — це казкова істота? О ні, ви помиляєтеся! Це цілком реальна істота, яка постійно живе з вами, у глибині вашої душі чи розуму, і маскується під вашого друга й помічника. Насправді він дуже підступний, і за все, чого ви не досягли, ви маєте бути «вдячні» йому. І хоча ніхто й ніколи його не бачив, його голос чув кожен.
*Гремлін — казковий персонаж, злий гном, який приносить невдачу. У сучасному тлумаченні — буквально «збиває льотчика з курсу», у переносному значенні — таємнича зла сила.
Який вигляд має гремлін? У кожного різний. У тих господарів, які тримають їх у їжакових рукавицях і не дають розперізуватися, він, найімовірніше, схожий на маленький кошлатий клубочок із кривою невдоволеною мордочкою, яку часто спотворює «страх» в очікуванні ваших невдач. Така собі Злюка-зюзюка, яка не впустить нагоди ляпнути гидоту, покритикувати, а якщо в господаря щось не вийшло, то й позловтішається: «Я ж казав, попереджав! Я так і знав!». Ті ж господарі, які часто дослухаються до свого гремліна, тим самим плекають і пестять його. У таких господарів гремлін має гідний вигляд - доглянутий і доволі вгодований. Це впевнений у собі й самовдоволений тип, який знає, як вам жити і що варто робити, а що ні.
Чим гремлін живиться? Сумнівами, страхами, невпевненістю, лінощами, тривожністю, заниженою самооцінкою, невірою в себе, небажанням щось змінювати, стереотипними й шаблонними судженнями, відмовками, виправданнями, слабкостями, душевними муками й суперечностями…
Які умови проживання йому потрібні? Комфорт, стабільність, незмінний стан справ, жодних перемін, ризикованих справ і авантюрних пригод, жодного руху, розвитку й змін, застій.

Як же живуть господарі гремлінів? Ті, хто гремлінів «не шанує», бувають доволі успішні, займаються цікавими справами, беруть участь у нестандартних проєктах, результат яких може бути непередбачуваним. Іноді вони сумніваються в собі й у потребі змін, але незабаром бажання реалізувати свої сильні сторони та вроджені здібності бере гору, і гремлінові доводиться замовкнути.
Ті ж господарі, які дають волю своїм гремлінам, про самореалізацію лише мріють. Наполегливий, винахідливий і невловимий гремлін регулярно й успішно допомагає їм знаходити в собі безліч недоліків, страхів, відмовок і виправдань, які заважають вийти із зони комфорту в зону розвитку, зберігаючи уявний спокій і стабільність. Голос гремліна – цього внутрішнього диверсанта, який опирається змінам - вказує своїм господарям на їхні слабкості й недоліки і знаходить приводи для зупинок у дорозі.
Про людину, яка регулярно й послідовно реалізує себе, діє відповідно до своїх суб’єктивних цінностей, можна сказати, що в її руках ключ до щасливого життя. Але чому ж тоді ми не чинимо так завжди? Відповідь часто полягає в тому, що гремлін, який живе в нас, нав’язує нам свої власні правила поведінки. Гремлін каже: «Тобі не підходить ця робота (навіть якщо вона відповідає таким твоїм цінностям, як потяг до пригод і незалежність), бо тобі потрібно більше грошей», або: «Ти не можеш розчарувати своїх рідних», або: «Для цієї роботи тобі забракне дисципліни». Гремлін каже: «Це надто ризиковано», або: «Навіть якщо ти це зробиш, це нічого не змінить», або: «Ти ніколи не змінишся». Гремлін часто вабить вас до хибних життєвих цілей або не дає змінюватися цінностям, усіляко опираючись цим змінам. Гремлінові байдуже, дотримується людина своїх цінностей чи ні. Бажання гремліна завжди сьогохвилинні. Ці цінності його цікавлять лише тоді, коли людина насправді не дотримується їх, як обіцяла, щоб позловтішатися, дорікнути й знизити самооцінку. І тоді він заявляє: «Ти — цілком безхребетна особистість і не доводиш справи до кінця. Кинь усе це».
«Гремлін» — термін, який запровадив психотерапевт Річард Карсон. Він визначив його як комплекс мисленнєвих процесів і почуттів, що забезпечують становище людини в житті. Хоча людині часто здається, що «гремлін» її захищає, насправді він заважає їй розвиватися й не дає досягти в житті бажаного. «Гремлін» нерозривно пов’язаний із людиною; він ні поганий, ні добрий, він — «гремлін».
Наведу простий приклад із життя (можливо, ви теж переживали щось подібне). Якась місіс Ікс вирішила звернутися до коуча, сповнена енергії, ентузіазму й навіть ейфорії від можливості «почати нове життя». За кілька тижнів, коли почався справжній процес змін, для гремліна звичні умови життя змінились на дещо неприємні та напружені. Гремлін прокинувся й почав бешкетувати, відчувши, що господиня намагається порушити звичний стиль життя. Клієнтка виявила, що зміни — це, крім усього іншого, ще й вихід із своєї зони комфорту, і готова була повернутися до попереднього стилю життя, якби не дізналася про існування свого гремліна. Це природно й нормально, адже коли ми беремося «реконструювати» власне життя, це нагадує будь-які будівельні чи ремонтні роботи. Навколо — хаос, доводиться ухвалювати якісь рішення, мати справу з якимись людьми... Коли в повітрі повно цементного пилу, важко зберегти ясне бачення перспективи й кінцевої мети. Саме гремлін допомагає нам створити умови для розчарування, втрати відваги й мужності або для ситуації «застрягання», «гальмування», глухого кута.

Тепер ви напевно згадали, що опір гремліна вам теж знайомий. Це той самий внутрішній голос, який відкидає зміни, який торочить: «Це безглуздо!» або «Надто ризиковано», або: «Ти до цього не готовий» або «У тебе немає для цього можливостей» тощо. Щойно ваш гремлін зачує найменший подих важливих змін у вашому житті, він радо покаже безліч причин, з яких ця програма не просунеться вперед ані на крок. Для гремліна найважливіше — зберегти status quo: йому зручніше, коли нічого не змінюється, ніж коли в його існування вдирається новий невідомий світ. Гремлін — ворог будь-якої зміни особистості. А щоб здобути здатність ухвалювати рішення, яких вимагає самореалізація, нам просто необхідно змінитися. І перша ж зміна відразу подає «гремлінові» сигнал тривоги.
Мета гремліна — зовсім не злостиві витівки, а збереження все того самого незмінного стану речей. Іноді цей голос справді не раз утримує людину від дурних чи небезпечних учинків, але тепер, коли їй справді треба ризикнути або щось серйозно змінити, втручання гремліна аж ніяк не бажане. У ситуації, описаній вище, місіс Ікс звернулася до коуча саме тоді, коли зважилася на важливі зміни у своєму житті, тож втручання її гремліна було неминучим.
У гремліна є свої улюблені доводи: «Я маю бути сильним...», «Не можна настільки залежати від оточення...», «Їм не сподобається, якщо я...», «Я не зможу досягти успіху самотужки...», «У мене немає відповідей / таланту /досвіду / тих якостей, які їм потрібні» — перелік варіантів нескінченний. І щоразу, коли людина збирається зробити щось, що передбачає бодай мінімальний ризик, вона чує знайомий репертуар гремліна: «Про що я тільки думаю? Це ж безглуздо! Це надто ризиковано, і я можу постраждати. Що вони про мене подумають? Я не на своєму місці й намагаюся стрибнути вище голови!».
Гремлін завжди чимось наляканий і створює купу неприємностей, але значно більше шкоди він завдає, коли починає міркувати майже розумно: «Я вигадаю щось краще, якщо почекаю до понеділка... Зрештою, на життя мені вистачає... Я маю приділити цьому більше уваги — зовсім нема чого так поспішати...». Гремлін завжди готовий вказати на недоліки, страхи, промахи людини, щоб підтримати її занижену самооцінку: він завжди тягне назад і вниз.

Коли вами керують обставини, немає балансу між вашими справжніми бажаннями й зовнішніми вимогами, ви не маєте свободи вибору, гремлін зазвичай підказує такі виправдання: «Я не можу... я змушений... мені необхідно... у мене не виходить». Іноді право вибору і, відповідно, контроль над ситуацією переходять до іншої людини: «Я не можу цього зробити, бо вона...» Часто складається враження, ніби гремлін заліз на водійське сидіння й перехопив кермо. Можливість вибору в таких випадках дуже ускладнюється, а іноді страх і зовсім її паралізує. Коли немає вибору, немає й балансу, а отже — жодної самореалізації. Якщо стіни обступили вас з усіх боків, відрізаючи всі шляхи, так що ви вже й самі не хочете нікуди рухатися, — то час прорізати в цих стінах вікна, щоб показати собі нові перспективи. Зрештою, хто за кермом цього автобуса?
Можливо, навіть зараз, читаючи про гремліна, ви чуєте його голос. Він, мабуть, шепоче вам: «Це не про тебе, у тебе такого гремліна немає, у тебе все добре, і не читай далі, тобі це не потрібно». Бо він дуже боїться, що його виявлять, почнуть упізнавати, і тоді він утратить свою владу над вами. Гремлін доволі слабкий і втрачає владу над людиною, коли та бачить його справжню сутність, розглядає всі можливі варіанти дій і свідомо обирає той, що їй найбільше підходить, щоб і далі рухатися вперед, розвиватися й реалізовувати себе.
Ви думаєте, мені вдалося не заперечувати гремліна в собі? Аж ніяк, але я виявила його в собі, варто було мені тільки згадати, як я поводжуся в ті моменти, коли треба без оглядки повірити в себе й ризикнути або, відсунувши емоції, поглянути на проблему відсторонено: у критичних ситуаціях він тут як тут. І як ви думаєте, що я роблю, коли мене обсідає гремлін із сумнівами, розчаруваннями чи запереченням потрібних змін? Я починаю ділитися своїми переживаннями з близькими людьми – з друзями, чоловіком, колегами, зі своєю мамою. Я шукаю допомоги в людей довкола, які не чують голосу мого гремліна й можуть морально підтримати мене на нелегкому шляху розвитку й змін.
Коли я впіймала себе на цьому й зрозуміла, що відбувається, постало наступне запитання – а чи можна впоратися зі своїм гремліном і, як то кажуть, прибрати його до рук?
Про це поговоримо в наступній статті «Як обходити пастки гремліна?»
За матеріалами книги
Л. Вітворт, Г. Кімсі-Гаус, Ф. Сендал «Коактивний коучинг»

Коментарі