Усім перфекціоністам,
тим, хто дуже вимогливий до себе,
хто не вміє відпочивати й розслаблятися,
хто й досі воює із собою,
хто не навчився любити себе будь-яким,
Присвячується!
У складні моменти свого життя ми кажемо «руки опускаються», але ж руки в людини як крила в птаха! А птахи теж часом подовгу сидять на гніздах, часом «пішки» ходять по землі або лише перелітають на дереві з гілки на гілку, але буває - збираються у великі зграї й летять на великі відстані, у далекі теплі краї…
О людино! Ти настільки вимогливий до себе, що в ті хвилини, коли твої крила складені, не можеш пробачити собі бездіяльності або не хочеш дозволити собі насолодитися станом «не-польоту». Мабуть, тому, що темп нашого життя весь час пришвидшується, і якщо ти не біжиш, а перейшов на крок, то ти вже позаду всіх, а якщо дозволяєш собі зупинитися, то вважай, що ти вже на узбіччі гоночної траси під назвою життя…
Знаєш, я часто помічала за собою, що тоді, коли не можеш змусити себе щось зробити, у душі, у моїх думках зароджується й визріває щось нове. І весь організм у цей час протестує проти примусової активності, бо всі його сили йдуть на те, щоб виносити незнане маленьке зернятко. Коли я це зрозуміла, то почала любити свій стан «не-польоту». А ще зрозуміла, що крила ж теж мають відпочивати, особливо перед далекими подорожами й польотами в нові простори!
Дозволяй собі стан «не-польоту». У кожного він проходить по-своєму – хтось цілком впадає в сплячку, хтось їде на дачу попрацювати, а хтось і далі ходить на роботу й машинально виконує рутинні справи. Психологи називають цей стан «творчою лінню» і вважають її дуже важливим джерелом нових ідей, красивих рішень і сильних думок. «Навіщо боротися з лінню, якщо можна її використати?» Адже саме найлінивіший пітекантроп вирішив збити кокос палицею, а не лізти по нього на дерево. Хтось іще винайшов колесо й воза — ліньки йому, бачте, було тягати на собі вантажі. Про 21 століття годі й казати: поки працьовиті працюють, лінивий вигадує щось новеньке й одразу залишає конкурентів позаду.
Прислухаючись до себе, я доходжу думки, що лінь – просто захисна реакція організму, за допомогою якої він намагається викроїти собі час для творчості. Ліва й права півкулі мозку зовсім по-різному працюють з інформацією: ліва – аналітично, логічно; права – інтуїтивно, цілісно. Наші стандартні схеми поведінки, особливо на роботі, дуже перекошені в «лівопівкульний» бік. Логічне, аналітичне мислення, що при цьому домінує, добре підходить для розв’язання відомих і передбачуваних завдань, але майже не годиться для творчого польоту, коли треба щось вигадати, вийти за межі буденного, вискочити з накатаного русла стереотипів. А моя лінь допомагає мені звільнити час для «правопівкульного» мислення, ще й дає змогу висловитися підсвідомості. Наша підсвідомість – дуже потужний інструмент, вона безперервно працює над величезною кількістю завдань і проблем, але через перевантаженість свідомості часто просто фізично не може видати «на-гора» потрібне рішення.
А ще зі спостережень за візитами «творчої ліні» знаю, що ВОНА - це не завжди цілковите неробство, це може бути просто перемикання на якесь «перпендикулярне» заняття – наприклад, можу прибирати в квартирі, щось готувати на кухні – знаходитиму собі будь-яке заняття, яке приносить радість, замість того щоб узятися до «діла». І Дід Лайн не лякає :). Але я вже себе знаю і знаю, що після такого ледарювання працюватиму швидко, результативно й із задоволенням!
Дуже часто лінь супроводжують муки сумління, почуття провини за безцільно змарнований час. Пригадую, як у хвилини, коли хотілося ходити по землі й збирати зернятка, а не летіти далеко й швидко, змушувала себе злітати, але або далеко не відлітала, або кожен помах крила коштував величезних витрат сил і емоцій. А потім зрозуміла, що, дозволяючи собі лінуватися без докорів сумління й провини, відчуваєш радість, схожу на ту радість, яку можеш відчути, слухаючи тишу, чи шум дощу, чи потріскування вогню в каміні. Правда ж, одразу стало затишно й тепло? Мистецтво насолоджуватися «не-польотом» сучасна людина забула, втратила… Може, тому що надто боїться залишитися наодинці із собою? Тільки внутрішня порожнеча або переповненість загнаними в куток душі внутрішніми нерозв’язаними проблемами потребує, щоб її безперервно й гучно заповнювали ззовні: або радіо, що безугавно кричить, або трудоголізмом.
Якщо замислитися, звідки до нас приходить цей звірок на ім’я лінь, то, пригадавши кілька її останніх відвідин, розумієш, що її візит був закономірним. Моя підсвідомість викликає лінь як службу порятунку 911 після перевтоми (фізичної чи емоційної). А з лінню-перевтомою боротися категорично заборонено, таку лінь треба привітно прийняти, ще й чаєм напоїти, а потім із задоволенням піддатися її вмовлянням. Зрадівши такому прийому, гостя не затримається надовго, щойно організм відпочине – лінь зникне.
Лінь-захисниця навідується до мене тоді, коли мене змушують робити те, що задіює мої слабкі сторони, займатися тим, у чому я від природи не сильна. Коли експлуатуєш слабкі сторони, вмикається система безпеки у вигляді ліні. І в цій ситуації добрим рішенням буде знайти людину, чиї сильні якості допоможуть легко розв’язати поставлене завдання. Делегую «не моє» завдання компетентному колезі, а ліні вже й нема – адже їй уже не треба мене захищати J. Зрозуміла, що не треба вдавати з себе Брюса Всемогутнього, що треба займатися «своєю» роботою, яка приноситиме користь людям, а тобі – величезне задоволення!
Дуже часто натрапляю в статтях на поради про те, як боротися з лінню і навіть воювати! Дивуюся таким порадам, адже на війні неодмінно є жертви, а якщо воюєш сам із собою, то сам і станеш жертвою. Точніше, постраждає якась частина тебе, а як же тоді відчуття своєї повноти й цілісності, душевної гармонії? Лінь – це не щось ззовні, не вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом після поїздки в транспорті. Це частина природи людини, у кожного вона своя і по-своєму реагує та виявляється. Чи не надто часто ми воюємо зі своєю природою замість того, щоб прислухатися до себе, полюбити й прийняти себе? Може, тоді й буде менше «перевантажень», і лінь рідше приходитиме до нас, рятуючи від саморуйнування.
Лінуйся собі на втіху!
Живи в гармонії із собою!

Коментарі