
Сталася ця історія давно, ще на самому Початку Часів. Бог покликав усіх своїх Янголів, щоб порадитися:
— Я спостерігаю за людьми, вони дуже допитливі. А що, як людина дізнається всі таємниці життя і тоді теж стане Богом! Не можна, щоб людина отак просто знайшла відповіді на всі запитання і Таємницю життя! Що мені робити? Підкажіть, де сховати Таємницю життя?
Один Янгол запропонував приховати Таємницю в глибинах найдальших морів. На це Бог сказав:
— Це було б надто просто! Я знаю, що колись настане день, коли люди пропливуть усіма морями й дістануться найглибшого океану.
Тоді Янголи порадилися й запропонували закопати Таємницю життя в надрах Матері Землі. Бог знову заперечно похитав головою:
– І це було б для них надто просто. Адже колись вони обійдуть усю земну кулю й перекопають усю землю на всіх континентах.
Помовчавши хвилину, Янголи запропонували сховати її на вершині найвищої гори. Бог зітхнув і сказав:
- Про це я теж думав, але повірте: прийде день, і вони дістануться всіх гірських вершин світу.
Але що ж робити? Якщо Таємницю життя не можна сховати ні в морі, ні в лоні Землі, ні в горах, то де ж тоді? Може, на якійсь зірці, в іншій галактиці?
І тут один Янгол, який досі мовчав, запропонував Богові свою ідею - укрити Таємницю життя всередині людини, сховати її в самій людині. Бог був у захваті від такої простої й водночас хитрої вигадки:
— Це геніально! Ти маєш рацію! Як же я одразу до цього не додумався? Люди дістануться чотирьох сторін світу, найглибших морів і найвищих гір, і навіть зірок раніше, ніж пізнають самих себе! Тому Таємницю життя треба сховати в них самих. Людина ніколи не пізнає себе до кінця, а тим паче не шукатиме там Бога й Божественної Таємниці Життя.
Більше притч із коментарями коуча Олени Літковської
читайте у збірці «100 ПРИТЧ. Мудрість і натхнення на кожен день»
КОМЕНТАРІРаббі Садок Акоен із Любліна, який багато років присвятив вивченню наук і був не лише великим богословом, а й одним із найосвіченіших людей свого часу, якось сказав своїм учням: «Не лишилося на цьому світі закутка, який не став би предметом пильної уваги найкращих умів людства: гори й рівнини, моря й ріки, пустелі й вічні сніги – усе описано й нанесено на карту. У глибини матерії та космосу вдивляється людина. І тільки у свою душу вона боїться зазирнути».
Кожна людина рано чи пізно починає замислюватися й шукати цілісності, гармонії Буття. Ми називаємо це пошуком себе, істинної радості життя, справжнього щастя, сенсу життя. Настає мить, коли стає зрозуміло, що матеріальний світ і його блага не можуть сповна й надовго задовольнити цю потребу. Але що ж тоді дасть відчуття повноти й задоволення?
Людині все життя не дає спокою її віддаленість від першоджерела – Бога, Таємниці життя, Місії – кожен називає це по-своєму, назвіть і ви так, як вам зручно. Людина прагне якихось земних речей, сподіваючись здобути це вічне блаженство. Але з часом розуміє, що сенс життя в чомусь іще... То де ж його шукати?
Зазирніть у себе:
- Що ви знаходите, пізнаючи себе?
- Як змінюється ваше ставлення до реальності, коли ви усвідомлюєте щось у собі?
- Пригадайте моменти, коли ви відчували себе цілісними й гармонійними - де ви були, з ким, якою справою захоплювалися?
- Яке питання сьогодні хвилює вас найбільше?
- Навіщо вам відповідь на це питання? Що вам це дасть?
- Як і де ви шукаєте відповідь?
Якщо у вас є книга-щоденник «100 ПРИТЧ», запишіть відповіді на ці запитання одразу після притчі в спеціальному полі «Мої думки» (с.140). Якщо ви ще не придбали книгу, запишіть відповіді у своєму щоденнику, щоб вони стали відправною точкою для пошуку й розкриття ваших ресурсів.

Коментарі