
Мудрий старий чоловік прийшов в одне гірське селище, і йому так сподобалися люди, що він залишився там жити. Старий дуже любив дітей, які любили гратися біля його дому, і проводив із ними багато часу, розповідав їм цікаві історії про свої мандрівки світом, про різних людей і про те, як вони живуть. Діти обожнювали спілкуватися з ним!
Ще дідусь любив майструвати іграшки з усього, що було в нього під руками. Іграшки виходили дуже гарні, вишукано-витончені, але дуже крихкі. Хоч як діти намагалися гратися ними обережно, їхні нові іграшки часто ламалися. Діти, звісно ж, сумували, а іноді й гірко плакали.
Минав час, старий усе майстрував і дарував іграшки малечі, і вони знову були дуже крихкі, і дітлахи засмучувалися через недовговічність подарунків дідуся-майстра. І ось одного разу батьки не витримали й прийшли до нього:
- Ми знаємо, що ти мудрий і бажаєш нашим дітям тільки добра. Але навіщо ж ти робиш їм такі подарунки, які швидко ламаються? Діти намагаються їх берегти й гратися ними обережно, як тільки можуть, але іграшки однаково ламаються, і діти плачуть. Твої іграшки такі прекрасні, що не гратися ними просто неможливо! Ти можеш робити іграшки міцнішими й витривалішими?
- Я не просто так роблю іграшки такими витонченими. Подумайте, адже мине зовсім небагато років, - і тут старець усміхнувся, - і хтось подарує їм своє серце. Але якщо ще в дитинстві ваші діти навчаться поводитися з крихкими речами, то з роками вони зможуть дбайливо ставитися до такого безцінного дару, як чиєсь любляче серце.
Більше притч із коментарями коуча Олени Літковської
читайте у збірці «100 ПРИТЧ. Мудрість і натхнення на кожен день»
КОМЕНТАРІВиховання дітей потребує мудрості й далекоглядності. Люблячі батьки дарують дітям різні іграшки, і в ідеалі важливо розповідати дітям, яка ціна і яка цінність кожної речі. Дідусь із притчі дарував дітям найцінніше - цікаве спілкування й час, проведений із ними. Зроблені ним подарунки були лише додатком до цього спілкування. Але й цей додаток мав глибокий сенс - учив обережно ставитися до крихких і ніжних речей. Якщо у вас є діти, то подумайте, чи вчите ви їх турботливості й дбайливого ставлення бодай до своїх іграшок? А хто може навчити їх цього, як не ви? Якщо діточок у вас поки немає, то згадайте, хто вчив вас бути чутливим і дбайливим?
- Що в житті, крім стосунків, для вас найкрихкіше?
- Як і коли ви навчилися цінувати й берегти дари життя?
- До чого вам варто ставитися ніжніше й обережніше?
- Чого ви неодмінно хотіли б навчити ваших дітей?
Якщо у вас є книга-щоденник «100 ПРИТЧ», запишіть відповіді на ці запитання одразу після притчі в спеціальному полі «Мої думки». Якщо ви ще не придбали книгу, запишіть відповіді у своєму щоденнику, щоб вони стали відправною точкою для пошуку й розкриття ваших ресурсів.

Коментарі