Березень. Притча місяця «У пошуках досконалості»

march_ideal

Якось на базарі Мулла Насреддін випадково зустрів свого давнього друга, який саме збирався одружуватися. Друг запитав Муллу, чи замислювався той коли-небудь про одруження. Насреддін сумно зітхнув і розповів історію про те, як багато років тому він був надумав одружитися, мандрував світом, шукав досконалу жінку – гарну, мудру, добру, талановиту, шляхетну й вільну.

Так і блукав він різними країнами, зустрічав різних жінок, придивлявся і зрозумів, що краса має свої вади - то красуня виявиться дурною, то жадібною, то безчесною... Бачив, що мудра – уже не така молода, а юна – ще зовсім недосвідчена в мистецтвах, у коханні й житті... І всіх цих жінок покидав Насреддін. На серці в нього було сумно, нудно, порожньо й самотньо...

― І нарешті в Каїрі я знайшов її, — розповідав Мулла, — свою жінку, з якою світ здався мені блаженством! Це була ідеальна жінка: духовна, витончена, прекрасна, чарівна. Одне слово, досконалість.

― Ти одружився з нею? — запитав друг.

― Ні, — відповів Мулла. — На жаль, доля зіграла зі мною злий жарт, бо вона шукала досконалого чоловіка. Я зрозумів: Досконалість, друже мій, так само не створена для нас, як і нескінченність. Не треба шукати її ні в чому й ні в кому, не треба вимагати її ні від кохання, ні від краси, ні від щастя, ні від чесноти. Але треба любити й цінувати її, щоб бути настільки доброчесним, гарним і щасливим, наскільки це можливо для людини.

Більше притч із коментарями коуча Олени Літковської
читайте у збірці «100 ПРИТЧ. Мудрість і натхнення на кожен день»

КОМЕНТАРІ

Прагнення бути досконалим завжди й у всьому ставить жирний хрест на радощах життя. Ми створюємо собі ідеали й тягнемося до них, назавжди позбавляючи себе радості, наперед прирікаємо себе на вічне невдоволення, бо ідеалу не існує – це лише плід нашої уяви, складений зі стереотипів.

Ми вимагаємо й чекаємо досконалості від інших, а найбільш «просунуті» вимагають досконалості ще й від себе... А досконалість у тому, щоб бути досконалим СОБОЮ. Щоб зрозуміти, який ТИ, треба пізнавати себе. Ми здаємося смішними, слабкими, неприродними саме тієї миті, коли відходимо від своїх вроджених сильних сторін особистості. Тоді ми витрачаємо колосальну кількість енергії на те, щоб «вдавати з себе ідеального» (як нам здається).

В одній із буддійських притч ідеться про дерева в саду, які почали в’янути й поволі гинути. Коли садівник підійшов до яблуні й запитав її, що з нею діється, яблуня відповіла: ―Я хочу бути такою ж високою і сильною, як дуб, і мені сумно, що я не така. Дуб, своєю чергою, хотів цвісти, як бузок, а бузок – родити плоди, як яблуня. Часто й люди поводяться так само – прагнуть бути схожими на інших і не цінують власних переваг і талантів. Годі переробляти себе, намагатися бути схожими на інших людей і відповідати чиїмсь стандартам, – зазвичай це забирає купу сил і ні до чого доброго не призводить. Залиште за собою право бути таким, яким Ви є, найкращим СОБОЮ.

Поставте собі такі запитання:

  • На які свої якості ви можете покластися на 100 % у будь-якій ситуації?
  • Коли ви дієте вільно, не замислюючись, які риси особистості, внутрішні ресурси й навички ви використовуєте?
  • За що вас хвалять інші люди? Що у вас виходить «легко й просто»? Це і є ваші сильні сторони. Цими якостями ви можете доповнити іншу людину, у якої вони розвинені слабше.
  • А що вам дається важко? Які риси характеру ви намагаєтеся в собі розвивати й удосконалювати? Це ваші слабкі сторони - їх важливо знати й розуміти, що вони потрібні, щоб знайти партнера, у якого ці якості будуть сильними, і він вас гармонійно доповнить. Принцип взаємного доповнення - це основа гармонійного союзу людей для роботи, для дружби, для створення сім’ї.

Якщо у вас є книга-щоденник «100 ПРИТЧ», запишіть відповіді на ці запитання одразу після притчі в спеціальному полі «Мої думки» (с.84-85). Якщо ви ще не придбали книгу, запишіть відповіді у своєму щоденнику, щоб вони стали відправною точкою для пошуку й розкриття ваших ресурсів.

Поділитися з друзями

Коментарі