Гра? Боротьба? Мить? Насолода? Що для вас Життя? Складно одразу відповісти на ці запитання. Але якщо зробити стоп-кадр поточного моменту і подивитися на те, що ви маєте тут і тепер, то багато що проясниться. Мене іноді тягне на філософські розмови про життя, на узагальнення свого досвіду й спостережень. Сподіваюся, ви не позіхатимете, читаючи мої «міркувалки» )))
Міні-дослідження
Я ставила це запитання багатьом своїм клієнтам, і ось яку закономірність у відповідях я помітила. Якщо для когось життя – це гра, то він грає ролі, змінює маски, усе весело й непередбачувано! Але одного чудового дня виявляє, що справжнього й щирого поруч із ним мало, а сам він - у чужому сценарії, а який він справжній – забув, не дізнався, не зрозумів...
Якщо життя - боротьба, то в житті такої людини завжди є протистояння, змагання й конкуренція на межі можливостей! Драйв? Так, але результат може бути різним, і велика ймовірність, що в цьому бігу за перемогою, доводячи, що ти найкращий, опинишся знесиленим. А інакше навіщо вся ця боротьба?
Якщо мені казали, що життя – це мить і нею треба насолоджуватися, то тут не посперечаєшся. Жити за принципом «тут і тепер». Не мучитися спогадами про минуле, якого вже не зміниш. Не тривожитися про майбутнє, яке ілюзорне. Бути тим, хто ти є, займатися тим, що вмієш, радіти й цінувати те, що в тебе є. Чудові гасла! Але якщо не мати особливих навичок, можна щосили намагатися радіти, а проте часом накриватиме хвиля реальності…
А взагалі, зізнаюся, мені вже приїлися заклики до позитивного сприйняття всього й усіх. Ну неможливо весь час бути на позитиві, усе сприймати вдячно-радісно, завжди усміхатися й бути оптимістом у будь-якій ситуації! Такий образ асоціюється з глибокою розумовою відсталістю, яку називають ідіотизмом…
Життя багатогранне і складається з усієї палітри переживань та емоцій – від найсвітліших і найщасливіших до гірких і похмурих. І завдяки цьому ми відчуваємо себе живими. І для мене головне – не застрягати надовго в якомусь переживанні. На мою думку, це важливе вміння гармонійної особистості. А ви як вважаєте?
Кухня Життя
Що для мене Життя? Я відповім, що для мене життя радше схоже на кухню, у якій я – шеф-кухарка. І що я за день приготую на своїй Кухні Життя, те й сама їстиму, і цим же нагодую людей довкола. Продукти в магазині Життя продаються ті самі, але хтось уміє приготувати лише вермішель із сосисками, а хтось створює вишукані страви. І якщо не навчитеся готувати для себе, то вас «годуватимуть» і напихатимуть тим, що вам не завжди до смаку. Згодні? Тому краще бути сам-собі-Шефом.
Порівняння Життя з кухнею мені дуже імпонує. Скажу вам чесно, я не сама вигадала цю метафору: вона трапилася мені колись давно в якійсь статті й дуже сподобалася. Згадуватиму її й доповнюватиму своїми думками.
Тільки подумайте: ми не народжуємося з убудованим умінням самостійно готувати собі їжу. У дитинстві ми цілком залежимо від батьків, але поступово кожен із нас опановує найпростіші рецепти домашньої їжі. Хтось іде далі, вчиться високої кухні, стає успішним Майстер-Шефом. Але є й ті, хто досі їсть із ложечки, - їх годують матусі десь так років до 40-50. Продукти в магазині Життя продаються ті самі, але хтось уміє приготувати лише вермішель із сосисками, а хтось створює вишукані страви. Яких кулінарних (читай «життєвих») рецептів і секретів ви вже навчилися?
Кухні в усіх різні – у когось це кухня величезного ресторану, хтось працює на кухні маленької затишної кав’ярні, а в когось це просто домашня кухня. Обстановка на кухні в усіх різна – у когось суперінноваційна техніка, а хтось і далі користується старенькими побитими каструльками. Одні обожнюють чистоту й лад на кухні, підтримують їх і готують, суворо дотримуючись пропорцій продуктів за рецептом. Але є й любителі спонтанності - готують усе й одразу; часто, коли вже кипить вода, з’ясовується, що скінчилася картопля, поруч на плиту збігає молоко, а в духовці вже щось димить. А який вигляд має ваша кухня (читай «життя») зараз?
Навіть гостей у себе вдома кожен приймає по-своєму – одна господиня заздалегідь продумає меню, накриє стіл, приготує страви наперед і проведе вечір за столом разом із гостями, а інша – допікатиме пиріг, коли гості вже за столом, метушитиметься й постійно бігатиме на кухню по прибори й частування, яких забракло, а потім, проводжаючи гостей, раптом згадає, що не подала салатик, який охолоджувала на балконі))) Який у вас стиль приймання гостей (читай «стиль спілкування»)?
Можна знати безліч рецептів, купити добрі продукти, але приготувати страву «пальчики оближеш» і гарно її подати вдається не кожному. Так і в житті – ми здобуваємо освіту, будуємо кар’єру, створюємо сім’ю, але хтось почувається в житті впевнено, а хтось і далі хаотично шукає. Проте навіть у пошуку можна почуватися щасливим, а маючи все - відчувати, що бракує чогось важливого... Хоч би що відбувалося на вашій Кухні Життя, дослухайтеся до свого стану. Вам подобається те, що ви робите, хто вас оточує і що ви маєте сьогодні?
Як вам стоп-кадр?
Ви готуєте чи вас готують? Готуєте та їсте ви те, що любите, чи вас годують? Якщо вам усе подобається на вашій Кухні Життя - чудово! А якщо мої метафоричні запитання змусили вас замислитися, то це теж добре. Бо ваші думки народжують можливість змінити щось на краще. Ви вже зрозуміли: якщо відкинути метафору з кухнею, то йдеться про те, як стати Господарем Свого Життя. Але все-таки мені дуже подобається порівняння з кухнею, і з вашого дозволу я продовжу міркування про Кухню Життя.
Що важливо знати кожному з нас, щоб на нашій Кухні Життя не кипіли пристрасті, не бився посуд, ніхто не штовхав нас під руку й не підливав нам олії у вогонь у найневідповідніший момент? Про це поговоримо в наступній статті. Я поміркую про те, що важливо для кожного Шеф-кухаря - Господаря Життя.
Ваша
Олена Літковська

Коментарі