Увечері повертаюся додому метро після третього дня роботи на книжковій виставці «Київська весна 2017». День був дуже насичений - хтось купував, хтось просто підходив поспілкуватися - люди інтуїтивно відчувають, де їхні книги й автори. Я люблю цей процес, живого спілкування не замінять дописи в соцмережах і коменти. У тілі відчувається закономірна приємна фізична втома, а думки пурхають, як метелики!
У метро спускаюся ескалатором, миготять рекламні лайтбокси, і раптом читаю напис «Люди - не консерви»! Яскрава квітка асоціації спалахує в моїй уяві, і всі мої думки-метелики злітаються до неї! Цей лайтбокс із соціальною рекламою про життя людей у місцях несвободи - закритих закладах - це й інтернати для дітей і літніх людей, і військові частини, і СІЗО, та ін. Але хіба лише там людина почувається закритою, «законсервованою»?
Можна бути на волі, але почуватися затиснутим у маленькій консервній бляшанці, де важко вдихнути на повні груди, поворухнутися, змінити щось у своєму житті. Кожен із нас має свої обставини, і ми звинувачуємо їх у тому, що з нами відбувається. Але ці звинувачення ще міцніше замикають нас у злощасній бляшанці обставин.
Короткий тест
Проведімо міні-тест, щоб дізнатися, наскільки ви на волі чи в консерві. Дайте відповідь «так» чи «ні» на наступні 5 запитань:
- Ви почуваєтеся живим «на всі 100»?
- Ви кажете «так» будь-якій можливості зробити щось нове?
- Вам незнайоме відчуття безвиході, депресії, рутини й сірих буднів?
- Ви не скаржитеся на життя?
- Вас ніколи не відвідує думка, що десь там (в іншому місті, країні, часі тощо) вам буде краще?
Якщо ви відповіли ствердно на всі 5 запитань - вітаю, ви далекі від стану консерви! Якщо ж хоч один із перелічених станів вам знайомий - ви схильні консервувати себе. Можна бути вільним фізично, але з власної волі замкнути себе у в’язниці своїми ж страхами, сумнівами, скаргами, очікуваннями світлого майбутнього, відкладанням «на потім», «на тоді, коли»...
Чим небезпечно бути людиною-консервою?
Тим, що ви самі створюєте собі місця несвободи, ви самі засуджуєте себе на в’язницю, заковуєте крила вашої душі в кайдани обмежувальних переконань. Ви все чекаєте кращих часів, але їх не буде! Бо найкращий час - ЗАРАЗ!
«Поки ми скаржимося на тягарі й труднощі нашого життя, ЖИТТЯ МИНАЄ!» - сказала одна відвідувачка виставки, яка опинилася біля нашого столика водночас із «тим-хто-скаржився-на-життя». Скаржачись, ви берете на себе роль жертви й відмовляєтеся щось змінювати. Ви чекаєте, що хтось може вас урятувати, наприклад, новий партнер. Але нового не буде, бо ви не змінюєтеся. Ви думаєте, що час ще настане, колись скінчаться важкі часи, але ЧАС безповоротно СПЛИВАЄ!
От якби жити в іншій країні, от тоді... Але це самообман! Є добре прислів’я «де народився, там і знадобився». І якщо ви не можете самі собі знадобитися, то від зміни місць доданків сума не зміниться. Хоча зі зміною місця може спрацювати те, що ви нарешті опинитеся поза зоною комфорту, далеко від вилежаного дивана, і вам доведеться крутитися, як в’юн на сковорідці. Дехто лише за допомогою максимального стресу може витягти себе з консерви. Але якщо подумати, то можна влаштувати собі такий струс і без зміни місця, почати щось робити ТУТ і ТЕПЕР!
Замикаючи себе в консерві, ви відмовляєтеся від самого себе, від реалізації своїх талантів, від свого життя, від цікавих зустрічей і нових знайомств, від усіх тих потенційних можливостей, які подарували б вам відчуття успіху.
Їду ескалатором, і все це вихором пролітає в моїй голові! І ви думаєте, що я не консерва? Ха! Найбільше протвережує те, що я зрозуміла: я теж консерва! Я консервую свою активність на зиму, бо не люблю холоду, сльоти, похмурості холодної пори року. Щоб не збитися зі свого шляху зростання, я перемикаюся на іншу діяльність - займаюся рукоділлям, більше уваги приділяю дому й сімейному затишку, працюю над новими книгами - це для мене важливо, і так зимовий час не минає марно. Але моя соціальна активність узимку майже «на нулі». Я це знаю і намагаюся час від часу «відкорковуватися» - ця виставка була пробудженням від сплячки.
Що найстрашніше в стані консерви?
У людини-консерви є дата виготовлення - день її народження, але невідомий строк придатності. Невідомо, скільки часу вам треба, щоб остаточно перетворитися на «овоч», деградувати, зламатися й перестати будь-чого прагнути. Ви навіть не помітите, як дрібні страхи з’їдатимуть вашу самооцінку, як лінь фізична й душевна приспить усі прагнення до самореалізації. Ви просто перетворитеся на істоту, яка йде знайомою траєкторією «робота-дім-робота...»
На цій книжковій виставці було багато різних видавництв, авторів, покупців і просто відвідувачів. Але я точно знаю, що всі ті, хто там був, - НЕ КОНСЕРВИ:
- ті, хто знаходить у собі сили й натхнення щось творити, писати, видавати навіть тоді, коли купівельна спроможність потенційних читачів майже «на нулі».
- ті, хто прийшов поспілкуватися й подивитися на нові видання, побути в позитивній атмосфері книжкового світу.
- ті, хто переглянув багато видань і вибрав хоча б одну книгу для себе, яка ворушитиме душу й розум.
І завдяки такому руху в країні можливе Відродження! Я рада, що була серед цих людей, які не замикають себе у в’язниці з власної волі. Це був знаковий для мене захід наприкінці зимового сезону, я розконсервувалася за ці чотири дні виставки! А тепер поставте запитання собі, якщо ви теж упізнали в собі консерву:
- Що я можу зробити, щоб розконсервуватися?
- Яку творчу справу я весь час відкладаю на потім?
- Зміни в якій сфері мене найбільше лякають?
- Яким пропозиціям найближчим часом я скажу «так»?
- Де й коли я можу поспілкуватися з людьми, які поділяють мої інтереси й роблять те, про що я тільки мрію?
На цю виставку я брала із собою Лотос Мудрості, який колись, іще в першому класі, зробив мій синочок, - це був мій талісман. І для кожного відвідувача у мене був подарунок - можна було навмання витягти Послання Дня для себе - роздруковану сторінку з книги «100 ПРИТЧ». І всі, хто скористався цим подарунком, дивувалися, наскільки «в яблучко» їм випадала притча. Нічого випадкового не буває)))

І сьогодні я подарую вам Послання Дня з книги «100 ПРИТЧ. Мудрість і натхнення на кожен день» зі сторінки 123.
Нехай ця притча надихне вас і подарує сили для весняного пробудження й руху вперед на шляху самореалізації!
Вітаю вас із закінченням зими!
І годі чекати, поки скінчиться ваш строк придатності!
Дійте! Змінюйте своє життя на краще!
Ваша
Олена Літковська

Коментарі